«У нас маленьке ОСББ. Нашою перевагою є те, що живемо ми наче велика родина, а недолік – це маленькі фінансові можливості»
Українці все активніше створюють ОСББ. «Ми не завищуємо ніяких планок, поважаємо один одного і робимо те, що потрібно на даний момент. У нас дуже гарні мешканці, чудовий будинок і місто. Я вважаю, що потрібно просто вміти жити і насолоджуватись тим, що у нас є» - каже голова правління ОСББ «П’ятірка» Петлюк Надія Василівна
Мешканці невеличкого будинку із вулиці Військової, 5 (ОСББ «П’ятірка») з тих, хто не говорить про зміни, а втілює їх у життя. З власного досвіду Надія Василівна та Варвара Григорівна розповіли нам про проблеми створення об’єднання, про його переваги, чи підтримує міська влада таку ініціативу та до кого звертатись по допомогу.
Коли і чому було створено ОСББ «П’ятірка»? Які були труднощі під час створення ОСББ?
Надія Василівна: Люди у нашому будинку живуть однією сім’єю. Так склалось, що мешканці будинку, це старші інтелігентні люди, які поважають один одного. У нас маленьке ОСББ. Нашою перевагою є те, що живемо ми наче велика родина, а недолік – це маленькі фінансові можливості. ОСББ ми створили у 2017 році. Управляюча компанія, на балансі якої ми перебували, знімала з управління невеликі будинки.
Варвара Григорівна: Управитель нас просто викинув і нам довелось шукати вихід.
Надія Василівна: Почалось все з того, що ми з Варварою Григорівною прийшли до Геннадія Пономаренка з питанням як нам бути далі. Геннадій Олександрович нам порадив створити ОСББ. Було два варіанти – або укласти договір з приватною управляючою компанією, або ж створити ОСББ. По правді кажучи, мешканці вже давно хотіли створити об’єднання, всі вже знали про ОСББ. Така форма управління – дуже і дуже правильна. Люди повинні свідомо розуміти, що потрібно працювати на себе. Якщо кожен буде думати, що хтось повинен зробити те чи інше, то хто ж хто буде робити? Хочеш гарно жити? Бери і працюй!
Ми закотили рукави і почали роботу, адже якщо хочеш добитись якихось результатів в ОСББ, то потрібно багато працювати.
Розкажіть більше про Ваш будинок: коли його здано в експлуатацію, скільки квартир у будинку, які були проблеми?
Варвара Григорівна: Я живу у будинку 54 роки, з часів його зведення. Будинок введено в експлуатацію в 1964 році, тут 9 квартир. Мій чоловік будував цей будинок. У період Хрущова він належав до когорти елітного житла. За цей час зовнішній ремонт будівлі проводився тільки один раз, внутрішні ремонти ми проводили власними силами.
Що найважче при створенні та роботі ОСББ? З якими труднощами зустрічались?
Надія Василівна: Минулого року ми подавали на міські конкурси три проекти, а там ж необхідно набрати як найбільшу кількість голосів. У нас будинок маленький, тому в таких випадках виникають певні труднощі із набором голосів. Цього року ми подали два проекти і два вже майже реалізували.
Зараз дуже добре, що є багато ОСББ і є до кого звернутись, коли чогось не знаєш. Часто буває, що ти маєш якусь проблему, не знаєш куди звернутись і ходиш по колу, зараз все значно простіше. Цей процес наче зрушився з мертвої точки. Ми знайомі з головою ОСББ «Набережна, 32» Сергієм Шевченком і багато питань обговорюємо з ним.
Також ОСББ – це робота з мешканцями. Кожен в будинку повинен розуміти, що ОСББ – це робота самого на себе і жоден дядько не прийде і нічого не буде робити. Мені здається, що має пройти якийсь період, щоб всі позбулись байдужості, особливо молоді люди.
Дуже легко працювати із міською владою, адже профільні фахівці – це люди, професіонали своєї справи, які вміють вислухати і кожного разу дати пораду. Коли я стала головою ОСББ, то не завжди знала куди навіть звернутись з того чи іншого питання. І дуже важливо те, що жодного разу в жодному кабінеті мені не відмовили в допомозі. Я часто приходила на прийоми і до міського голови Руслана Марцінківа, і до директора ДЖКПБ Михайла Смушака, і до начальника управління житлової політики ДЖКПБ Геннадія Пономаренка, ми брали участь у кількох міських програмах на умовах співфінансування і працювали з тоді ще секретарем міської ради Оксаною Савчук, - мене завжди вислуховували і надавали фахову консультацію. Це є найкращим показником того, що людина знаходиться на своєму місці. Це дуже приємно, адже жодного разу я не пішла з відчуттям, що не хочу більше приходити . Ми приходимо в призначений час і нам завжди допомагають.
З чого розпочали роботи? Що вдалось зробити?
Надія Василівна: Після створення ОСББ і владнання всіх юридичних питань, ми почали працювати. Знаєте, коли починаєш робити щось одне , то потім з’являється ще якась робота і це безперервний процес. Розпочали ми із заміни дверей та вікон.
Варвара Григорівна: Вхідні двері та вікна, були красивими та якісними, але з 1964 року уже вийшов час їхньої експлуатації, було дуже важко їх навіть помити.
Надія Василівна: Після заміни вікон та дверей потрібно було робити ремонт у під’їздах. З ремонтом та заміною дверей нам допоміг депутат по нашому округу – Петро Гречанюк, який посприяв виділенню коштів з депутатського фонду.
Зараз ми проводимо комплексне утеплення будинку завдяки двом програмам: спів фінансування та міського конкурсу програм міського самоврядування. Добре, що так склалось і тендер на проведення робіт з утеплення фасаду виграв саме підрядник Андрій Дідик. Це дуже мудра і грамотна людина, нам з ним дуже повезло. Щоправда є проблеми з фінансування, через це навіть зупинялись роботи.
Стосовно мереж, то почнемо з того, що будинку всі квартири мають індивідуальне опалення. Ще до створення ОСББ ми власними силами поміняли всі труби в будинку.
Чи повернулися б Ви до попередньої форми правління?
Надія Василівна: Чекайте. Давайте поставимо питання: от що тут буде робити управитель? Треба запитати, що він зробить корисного для нашого будинку? А ми це все зробили і робимо самі, і робимо це так, як самі вважаємо за потрібне. Я вважаю , що так правильніше. Окрім того, управителю потрібно давати і якусь частину коштів, для того, щоб він обслуговував будинок. Зараз кожен мешканець керує будинком. Щоб прийняти якесь рішення ми проводимо збори, або ж я обдзвонюю всіх мешканців і питаю їхню думку. Наприклад, в який колір ми будемо фарбувати будинок, чи будемо ставити дашок, чи робитимемо клумби, чи будемо зрізати дерева – всі рішення ми приймаємо спільно.
Варвара Григорівна: Ми створили ОСББ – і це прекрасно. Коли в нас був ЖЕК – ніяких робіт не робилось, ми тільки платили гроші. Якось до нас прийшли майстри, і здивувались як гарно та чисто у будинку. Сказали, що такого чистого підвалу ще не бачили.
ОСББ – це складно?
Надія Василівна: Чому б це ОСББ – складно? Коли ви вже створили ОСББ – треба закотити рукава і кожному включитися в робочий процес. За більш як за шістдесят років, які ми платили комусь, ми б могли зробити ще більше для свого будинку. Нам передали будинок навіть без косметичного ремонту. Зараз ми зробили вже всюди лад, навіть у підвалі та на горищі у нас чисто та прибрано. У коридорах у нас також гарно , і не потрібно нікому нагадувати і просити про чистоту, кожен знає, що це є наш дім. Ми не завищуємо ніяких планок, поважаємо один одного і робимо те, що потрібно на цей момент. У нас дуже гарні мешканці, чудовий будинок і місто, я вважаю, що потрібно просто вміти жити і насолоджуватись тим, що у нас є.
Які плани на майбутнє у ОСББ «П’ятірка»?
Надія Василівна: Одне із не вирішених питань – це прибудинкова територія, ми вже кілька років хочемо її облагородити, навіть зробили проектну документацію, але через суперечки із сусідом не можемо продовжувати роботу. Проте я вірю, що помаленьку все владнається, улагодяться конфлікти і у нас буде облаштована прибудинкова територія.
Зараз тривають роботи з утеплення фасаду і дуже хочеться, щоб логічним завершенням цих робіт був мурал на стіні будинку. Наш будинок виходить на вулицю Коновальця, він би міг стати презентабельною частиною цієї вулиці. Поруч з будинком розташований сквер, церква, зупинка громадського транспорту, ну і звісно не потрібно забувати, що це дорога до аеропорту. Мурал на нашому будинку міг би бути родзинкою району.
Порада для тих, хто ще не створив ОСББ
Надія Василівна: Любити життя, любити та поважати людей і багато працювати, постійно працювати. Можна й двадцять років хотіти змін, нікуди не ходити і думати, що чиновники мені зобов’язані все зробити. Ніхто нікому нічого не зобов’язаний. Є багато міських програм: іди ознайомлюйся, розпитай, закоти рукави і працюй.
